Огляд преси

Україна не подолала епідемію COVID-19, – директорка “Еквітестлаб” Анна Юрчук про виклики війни

Анна Юрчук, директорка “Еквітестлаб” (виробник широкого спектра ІФА-наборів для діагностики ТМ EQUI, у тому числі тестів на COVID-19) в інтерв’ю “24 каналу” розповіла як російська агресія вплинула на компанію. Перед війною “Еквітестлаб” планував розширити виробництво за рахунок нової виробничої дільниці у Гостомелі. Але, як відомо, у місті-герої точились одні з найзапекліших боїв з рашистами.

Про те, які волонтерські проєкти підтримує компанія, яка потреба склалась у діагностичних тестах та наскільки актуальним є питання тестувань на COVID-19, а також – про ситуацію з українським бізнесом та можливості виходу на зовнішні ринки, – читайте у нашому матеріалі.

Як компанія відреагувала на війну, що робив менеджмент та співробітники у перший місяць війни?

З початком війни половина колективу роз’їхалась. Основне виробництво у нас розташоване у Києві, відповідно співробітники мешкають або у столиці, або у пригородніх населених пунктах. Наприклад, мій заступник з комерційної діяльності Олександр Костюченко мешкає на вишгородському напрямку, заступниця з виробництва Анна Демченко з Ірпеня. І чудом вона з сином виїхали з міста буквально напередодні найстрашніших подій там. Олександр взагалі потрапив у окупацію та зміг вирватись з неї тільки через півмісяця після початку вторгнення.

Звісно, перші два тижні ніхто не працював. Були певні тиша і страх. Ми просто час від часу зв’язувались телефоном з колективом, з’ясовували хто та де знаходиться.

А вже у другій половині березня почали телефонувати наші клієнти та партнери. Ми ж виготовляємо медичні вироби, а лікарні все рівно працюють. Зокрема госпіталі використовують набори для діагностики донорської крові. А саме – перевіряють зразки на гепатити та сифіліс. Я подумала, якщо ми не працюємо, то потрібно налагодити безкоштовну допомогу лікарням з тих запасів, які сформували до початку повномасштабної війни.

Кому та чим допомагали?

Ми безкоштовно постачали тести для гепатиту у військові госпіталі. Щоправда потреби у великих об’ємах постачань тоді не було. Також постачали тести для виявлення вірусних інфекцій у лікарню “Охматдит” та в Територіальне медичне об’єднання МВС України у Києві для волонтерів. Зокрема завезли швидкі тести на COVID-19.

Згодом частково почали відновлювати виробництво, пішли продажі продукції.

З початком війни про COVID-19 всі забули. Навіть жартували, що війна перемогла пандемію коронавірусу в Україні. Чи дійсно це так, з яким попитом на тести ви стикнулись?

Дійсно, попит на тести для COVID-19 знизився до мінімумів. Було таке відчуття, що люди взагалі перестали тестуватися та хворіти на коронавірус та інші вірусні інфекції. Можливо у лікарнях був якийсь запас, а в нових постачаннях великої потреби не виникало. Я багатьом партнерам (лікарням, лабораторіям) пропонувала ІФА-тести на COVID-19 та інші. Казала: “Візьміть безкоштовно, я хочу вам допомогти”. А вони відповідали, що поки мають і звернуться, якщо у цьому виникне необхідність.

Хоча самі лікарі підтверджують, що люди не стали менше хворіти на коронавірус та й на інші інфекційні хвороби.

Директорка Анна Юрчук та заступник з комерційної діяльності Олександр Костюченко, компанія “Еквітестлаб”

Чому до війни вирішили започаткувати виробництво у Гостомелі та які втрати понесли, адже у цьому місті-герої були одні з самих запеклих боїв з рашистами?

Ми орендуємо площу під виробничі потреби у Києві. По мірі розвитку компанії вирішили налагодити діяльність повністю на власних об’єктах.

До війни придбали у Гостомелі ділянку з будівлями. Розробили план запуску та переносу туди виробничих потужностей. Почали реконструкцію та розширення площ будівель.

Зауважу, що ми вже отримали дозволи на маркування європейським знаком якості CE для великої кількості наших ІФА-тестів EQUI. Тобто ця продукція “Еквітестлабу” відповідає європейським стандартам безпеки та успішно пройшла реєстрацію на території Європейського Союзу, отримавши Сертифікати відповідності Директиві 98/79/ЕС про медичні прилади для діагностики in vitro.

За рахунок же виробничої площадки у Гостомелі ми хотіли удосконалити практику інтеграції з європейським ринком, отримавши маркування на весь асортимент продукції. Планували запросити аудиторів з ЄС.

Коли ви змогли повернутись на своє підприємство після звільнення Київщини від орків та що там побачили?

Я попала на підприємство на початку квітня у супроводі спеціалістів ДСНС, адже самій туди було заходити страшно. Росіяни могли замінувати територію. Мін ми не виявили, зате бойові дії добряче зачепили і наші будівлі. Як кажуть нам теж “прилетіло”. Хвіртка була відкрита з РПГ, в дах влучили артилерійські снаряди, вікна розстріляні. Сусіднім підприємствам дісталось ще більше – деякі будівлі згоріли повністю.

Орки також вдерлися на нашу територію, вибили вхідні двері у основній будівлі. Великою несподіванкою стало те, що нас не обікрали. До війни встигли завезти туди, під плановий переїзд, оргтехніку, телевізори тощо. Їх чомусь не забрали.

Можливо окупантів спугнули у ході бойових дій. Непроханих “гостей” зафіксували наші камери спостереження, тоді ще була електрика. Плануємо передати ці записи у поліцію для фіксації злочинів російських військових як додаток до вже складених криміналістами протоколів.

Жахливі кадри після російських “асвабадітелєй” у Гостомелі та сусідніх населених пунктах облетіли весь світ. Наскільки я знаю ви організували допомогу місцевим мешканцям. Про що мова та як виникла ця ідея?

Ми поїхали до місцевої ради з’ясувати низку організаційних питань. Біля неї було велике скупчення людей, які залишились у Гостомелі та які почали повертатись. Там прямо на вулиці організували польову кухню, на якій люди готували їсти. Інших умов отримати адекватне харчування у них не було. У тому числі так харчувались бійці тероборони та поліція.

Волонтери привозили людям гуманітарну допомогу, роздавали продуктові набори. У місцевих волонтерів я з’ясувала, що, враховуючи відсутність умов для приготування їжі, краще всього привозити свіжоприготовлені обіди. Домовилась з співробітниками Центру волонтерів при Гостомельській селищній військовій адміністрації, через який різні благодійники (фонди, бізнесмени) допомагають гостомельчанам. І з початку квітня щовівторка та щочетверга возимо туди по 200 готових обідів (готують нам їх зі значною знижкою у київському кафе).

Волонтери у Гостомелі розподіляють допомогу. Їм наша ініціатива дуже сподобалась, адже це дозволяє швидко нагодувати бажаючих. Як я вже сказала, продажі нашої основної продукції почали потроху відновлюватись. І хоча вони поки досить низькі, ми розуміємо, що комусь ще гірше через війну, ніж нам.

Хочу також подякувати Олександру Васюку, який допоміг організаційно та фінансово у цій ініціативі. Він відомий загалу як юрист та громадський діяч. Член команди Володимира Зеленського, який у 2019 році був кандидатом у народні депутати від «Слуги народу» та координатором юристів команди президента.

Див. нижче відеосюжет про гуманітарну допомогу та пошкодженнях на підприємствах Гостомеля (Ред.):

Яка зараз ситуація у Гостомелі?

Гуманітарна ситуація зараз там важка. Навіть важча, ніж була у перші дні після деокупації. Люди масово почали повертатися, у багатьох житло пошкоджене, відсутні умови для організації повноцінного побуту.

Тому волонтери жалілись, що їм все важче справлятись з допомогою. Постачань гуманітарної продукції ледве вистачає всім бажаючим. Люди стоять у волонтерський Центр у чергах за продуктами, матрацами, тощо. Навіть за картоплею.

Згаданий Олександр Васюк також знає про цю проблему. Він вже залучив американську організацію, яка обіцяла допомогти у вирішенні гуманітарних проблем.

Благодійна допомога для “Еквітестлабу” це новий досвід і чи плануєте розвивати дану діяльність і в подальшому?

“Еквітестлаб” відносно молода компанія. Нам ще менше десяти років. Розвивались поступово як український виробник медичних виробів на своїх грошах. Тому якимось соціальними проєктами не займались. Начебто й не до того було. Але тепер, враховуючи досвід у Гостомелі, створили благодійну організацію “БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД “ЕКВІ”. На період війни через неї будемо намагатись допомагати в залежності від наших можливостей та потреб людей.

Анна Юрчук двічі на тиждень привозить для гостомельської громади готові обіди

Яка політика компанії під час війни щодо персоналу? Чи змушені були проводити скорочення співробітників, зменшувати зарплати?

З початком війни у нас відбулось вимушене скорочення персоналу. Нажаль, частина співробітників виїхали з України. Багато з них, наскільки мені відомо, не планують повертатись. Хтось вже повернувся. Ми по можливості намагаємось інтегрувати їх в компанію.

До речі всі зобов’язання перед людьми за лютий ми виконали у повному обсязі. Хоча й були певні труднощі. Наша бухгалтерка виїхала у Францію, тому нам довелось чекати поки вона вийде на зв’язок та зможе виконати свою роботу.

Після лютого продовжували виплачувати заробітну плату частково, хоча й не працювали. Зараз ми запускаємо виробництво та викликаємо людей по необхідності. Тобто, якщо з’являється замовлення, то розписуємо план робіт на тиждень, співробітники офіційно виходять на роботу та отримують заробітну плату.

Наскільки зменшився бізнес, яка зараз тенденція по доходам?

Продажі упали у чотири рази у порівнянні з періодом до повномасштабного вторгнення росії. За нашими оцінками, у важкій ситуації перебуває до 70% малого та середнього бізнесу. Незважаючи на це нам доводиться нести постійні витрати. Зокрема на оренду, на яку нам хоча і зробили знижку, але ж для її оплати все рівно треба знаходити джерела доходу. Той же маркетинговий відділ та логістика теж повинні постійно працювати.

З червня ситуація з доходами та активністю клієнтів почала покращуватись. Якщо так піде і далі, то плануємо повністю відновити виробництво. Поки запускали його на кілька тижнів, а потім знову йшли у вимушену “відпустку”.

Уряд та парламентарі на період воєнного стану запровадили можливість бізнесу перейти на спрощену систему оподаткування. Чи допомогла вам ця ініціатива?

Ми не переходили на спрощену процедуру оподаткування – на єдиний податок за ставкою в 2%. Ми вирішили, що зможемо та будемо платити податки на загальних умовах – як платник ПДВ і враховуючи податок на прибуток. Адже бюджет треба наповнювати, як би тяжко не було. Ми розуміємо, що з відновленням попиту зможемо відбити наші перевитрати. Зате таким чином допоможемо державі та опосередковано нашій армії. З початку року «Еквітестлаб» заплатив біля 1,53 млн грн різних податків та зборів.

Анна Демченко, заступниця з виробництва “Еквітестлаб”. Велика кількість ІФА-наборів EQUI вже маркується європейським знаком якості CE

Чи розглядали питання релокації бізнесу?

Для нас це дороге задоволення, що обумовлено специфікою виробництва лабораторних тестів. Є низка вимог до приміщення, враховуючи вентиляційну систему, підтримання температурного режиму, аж до того, яким має бути покриття стін. Цього всього потрібно ретельно дотримуватись, інакше виробництво не пройде аудит на відповідність європейським стандартам безпеки, про які я вже говорила.

Тому коли ми обирали нові площі у Гостомелі, то ретельно перевіряли всі стартові параметри для подальшого розгортання та розширення там виробничої дільниці.

Відповідно ми, як і раніше, орієнтовані на відкриття виробництва у місті-герої. Тут більше роль грає не те, де його створювати, а коли. А це залежить від перебігу війни та термінів відновлення економіки.

За рахунок чого вдається утримати компанію у воєнний час?

Зіграв роль профіль нашої компанії. Не дивлячись на те, що попит впав у чотири рази, потреба у діагностичних тестах буде завжди. Як би нам не хотілось, люди продовжують хворіти. Відповідно фармацевтична та медична продукція – це товари першої необхідності. Як і продукти харчування.

Тому коли пройшов перший шок від початку повномасштабної війни, наші постійні клієнти (лабораторії, поліклініки) почали звертатися з замовленнями. Першими відгукнулись партнери з заходу України, де не було прямих військових зіткнень. Вони не сильно зменшили свої замовлення у порівнянні з довоєнним часом.

Це приватні клієнти чи закупівлі державними та комунальними організаціями? На які тести більше попит?

Переважно приватні. На Prozorro зараз майже не проводять тендери з закупівлі діагностичних тестів. Наскільки я розумію, не вистачає грошей. Представники лікарень нам це підтверджують, кажуть, що “немає коштів, нема за що купувати”.

Як я вже казала, зараз переважає попит на тести для діагностики донорської крові. Зрозуміло, що і інша продукція теж продається – різноманітні інфекційні хвороби нікуди не поділись. Але щоправда купують їх дуже мало, у порівнянні з періодом до 24 лютого.

У кінці квітня МОЗ заявило, що ситуація з захворюваністю на коронавірус стабілізувалась. Натомість у травні народний депутат Михайло Радуцький сказав, що Україна не подолала епідемію. А у кінці травня Кабмін продовжив карантин до 31 серпня. Як ви оцінюєте ситуацію з пандемією коронавірусу в України, яка зараз не перебуває в інформаційному радарі суспільства?

Нажаль, Україна не подолала епідемію коронавірусу. Вона дійсно стала для багатьох людей не актуальною через війну. Але хвороба нікуди не поділася. Лікарі з різних регіонів розповідають нам, що спалахів коронавірусу дуже багато. Люди і далі хворіють. Просто через витрати на війну у державному та місцевому бюджетах не вистачає грошей навіть на закупівлю тестів для діагностики. А лікарні вимушені розривати з нами контракти по тендерам, які ми виграли ще до вторгнення рашистів.

Більше того, якщо раніше за наказом МОЗ всіх обов’язково тестували перед тією чи іншою операцією, то зараз цього правила можуть дотримуватись не завжди.

Зрозуміло, що і багатьом людям зараз не цікаво – хворіють вони COVID-19 чи ні. Для них головне зберегти життя собі та рідним через військові дії.

Чи розглядаєте диверсифікацію поставок за рахунок зовнішніх ринків? Наприклад, у червні Євросоюз на рік зняв квоти та мита на всю українську продукцію. Тим більше, що ви сертифікуєте свої ІФА-набори на відповідність європейським стандартам безпеки.

Ми плануємо вийти як на європейський ринок, так і на азійський ринки. Це рішення Євросоюз ухвалив недавно, тому “Еквітестлаб” наразі оцінює потенціал у цьому напрямку. І хоча наша продукція сертифікована за європейськими технічними регламентами, європейські замовники з обережністю ставляться до виробників з України.

Вони оцінюють свої ризики виходячи з наступного: якщо заплатити кошти українському постачальнику, то чи виконає він свої зобов’язання через військові дії. Адже європейці підписують переважно контракти, які розраховані на довготривалі та стабільні відносини. А українські компанії з цієї точки зору наразі перебувають у зоні ризику.

Цікавимося азійськими ринками. Зараз проводимо переговори з в’єтнамськими замовниками. У В’єтнамі своє законодавство у сфері технічного регулювання продукції.

Потрібно оформити багато документів для реєстрації тих же ІФА-наборів на їхньому ринку. Ми подали необхідні документи, а в’єтнамські регулятори запустили процедуру реєстрації нашої продукції. Але вони також кажуть, що “ми не припиняємо цю процедуру, але і не просуваємо, бо це небезпечно”. В’єтнамці, як і європейці, вбачають певні ризики співпраці з нами через російсько-українську війну.

Вважаю, що уряд та парламентарі повинні знаходити важелі як допомогти українському бізнесу та підтримати економіку. Це не означає, що потрібно просто роздавати кошти з міжнародної допомоги. Можливо потрібно зосередитись на просуванні наших інтересів за кордоном, розробку державних програм, які врахують пріоритети розвитку українських виробників. Наприклад, Експортно-кредитне агентство могло б займатись наданням державних гарантій, які допоможуть нам при укладанні тих же експортних контрактів.

Джерело

redrtam ads

Читайте також

Back to top button